Не гонитва за швидкістю, а рух до себе
Перший раз я сів на велосипед не для фітнесу і не для хобі. Просто хотілося кудись їхати. Без квитків, без чіткої цілі. Тільки ти, дорога і дві педалі. І коли колесо вперше торкнулося асфальту за містом — з’явилось відчуття: почалося щось справжнє.
Активний туризм в Україні — це не тільки гори чи річки. Це ще й велосипед. Проста річ, яка відкриває країну по-іншому.
Чому саме велосипед?
Бо він дає свободу.
Не треба чекати на автобус чи зупиняти попутку. Не треба турбуватись, чи зупиниться електричка на потрібній станції. Велосипед — це рух без залежності.
А ще:
- ти відчуваєш рельєф під собою
- чуєш запахи дерев, пшениці, скошеної трави
- бачиш, як змінюється світ з кожним кілометром
Мій улюблений маршрут: Канів – Трахтемирів
Їдеш вздовж Дніпра. Спочатку — пагорби, потім — ліс, потім — водосховище. Місця, де мало машин. І багато простору.
У Трахтемирові майже нікого. Кілька хат, птахи і стара капличка. І головне — схили, з яких видно ріку на десятки кілометрів.
Я там залишився ночувати. Поставив намет, і вночі було чутно, як плескає вода. Безстрашно. Тихо. Щиро.
Поради тим, хто хоче поїхати
- Не бери багато речей. 10 кг — максимум.
- Сплануй не маршрут, а напрям. І будь готовий його змінити.
- Візьми інструмент для велосипеда — навіть якщо не вмієш ним користуватись (на шляху обов’язково зустрінеться хтось, хто вміє).
- І головне — їдь не швидко. Бо мета — не доїхати. Мета — побачити.
Якщо тобі подобається така мандрівна філософія — можеш також прочитати нашу статтю про подорож без бюджету. Там не про велосипеди, але про ту саму суть: відкрити простір, не витрачаючи багато.
Куди ще можна?
- Карпати: маршрут Яремче – Ворохта – Верховина
- Черкащина: канівські кручі, діброви, села, де час зупинився
- Поділля: Вінницька і Хмельницька обл. — пагорби, поля, невеликі річки і багато яблуневих садів
Висновок
Велоподорож Україною — це не про кілометри. Це про зустрічі. Із людьми, ландшафтами, собою. Із тією частиною країни, яку ти не побачиш з вікна маршрутки.